мабуть все, про що мені хотілося так "детально" висказатися. звичайно, ще дуж багато чого сподобалось. той же Код Гіасс з його боями інтеллектів та несподівадою поведінкою, ні, навіть Поведінкою персонажів, несподіванок, від яких в прямому сенсі сиділи і билися головою об стіл, саундом та малюнком, чудовою роботою сейю я не писала, що я фетішист?, бажання дивитися котрий не відбила навіть наявність там мєхів, та ж Розаріо+Вампір з тупим головним героєм, купкою дівчаток-демонів та гумором, від якого навіть перекладач Куба77, який явно не амаор на 8 серіі починає реготати, Луїза, тупа-тупа, але така весела, сьонен про Сору, який я ніяк не запам"ятаю, як називається та ніяк не додивлюсь, бо траффіка нема, в якому на перших же сценах подих затримуєшь, бо ось він, сьонен-ай зе грейт!... Нана, в якій і музика, і персонажі, і сюжет - все-все чіпляє так, що 47 серій за два дні з перервою на сон та їжу.. ПараКісс з ендінгом Фердінандів та малюнком як в Нані... все. нічого більш в голову не приходить.